Форма шлюбного договору

Шлюбний договір

Форма шлюбного договору

Шлюбний договір потрібен для визначення правового режиму рухомого і нерухомого майна, а також майнових взаємовідносин між подружжям (чоловіком та дружиною). Шлюбний договір регулює наступні взаємовідносини:

  • визначення правового режиму майна, набутого подружжям у зареєстрованому шлюбі
  • визначення правового режиму майна, набутого окремо кожним з подружжя до реєстрації шлюбу між ними
  • визначення майнових прав та обов'язків щодо матеріального утримання одне одного у шлюбі та після його розірвання

Запропонований проект договору може бути укладено між повнолітніми особами, які мають намір зареєструвати шлюб у майбутньому, а також між подружжям, яке вже перебуває у шлюбі.

Якщо один або обидва з подружжя є неповнолітніми, в такому випадку необхідна згода батьків або інших законних представників на укладення такого договору.

Укладення Шлюбного договору між особами, які перебувають у цивільному шлюбі, не допускається.

Запропонований шаблон документу дає можливість врегулювати наступні відносини на розсуд подружжя:

  • визначення режиму власності щодо рухомого майна (автомобілі, побутова техніка), набутого у шлюбі або до нього одним з подружжя
  • визначення режиму власності щодо нерухомого майна (будинки, квартири, земельні ділянки), набутого у шлюбі або до нього одним з подружжя
  • розподіл права власності між подружжям щодо грошових коштів, розміщених на банківських рахунках одного з Подружжя під час шлюбу
  • розподіл обов'язків за кредитними договорами, договорами позики, іпотеки та поруки, укладеними одним з подружжя у шлюбі
  • визначення особистого доходу кожного з подружжя, що не включається до спільної сумісної власності подружжя
  • встановлення розміру, виду та строків виплати матеріальної допомоги одному з подружжя після розірвання шлюбу
  • розподіл сімейних витрат (відпустки, утримання майна, отримання освіти одним з подружжя)
  • розподіл права власності між подружжям щодо ювелірних прикрас, придбаних одним з подружжя

Звертаємо увагу, що до тексту Шлюбного договору не можна включати регулювання особистих відносин між чоловіком та дружиною (до прикладу, заборона подружньої зради, частота виконання подружнього обов'язку тощо), а також між подружжям та дітьми.

Право власності подружжя на майно, набуте кожним з них окремо до шлюбу

Будь-яке нерухоме або рухоме майно, набуте чоловіком чи дружиною до дати реєстрації шлюбу між ними, належить їм на праві особистої приватної власності.

Тобто той з подружжя, хто набув таке майно до дати реєстрації шлюбу, вільно ним користується та розпоряджається на власний розсуд.

У випадку розлучення чи розподілу майна подружжя, будь-які майнові претензії іншого з подружжя щодо права власності на таке майно, набуте іншим з подружжя до шлюбу, визнаються нікчемними.

Так, у Шлюбному договорі подружжя має можливість змінити режим особистої приватної власності на майно, набуте до шлюбу, на інші режими, зокрема:

(i) режим спільної сумісної власності; або

(ii) режим спільної часткової власності.

Режим спільної сумісної власності передбачає, що подружжя спільно користується та розпоряджається майном (не залежно від того, ким з подружжя воно було набуте до шлюбу).

В разі розірвання шлюбу, режим спільної сумісної власності щодо такого майна не припиняється.

Разом з тим, подружжя може здійснити його розподіл, в такому випадку частки чоловіка та дружини у праві власності на таке майно є рівними.

Режим спільної часткової власності передбачає, що частки у праві власності кожного з подружжя на таке майно є визначеними (до прикладу, чоловіку належить 1/4 квартири, а дружині 3/4). Кожен з подружжя на власний розсуд користується та розпоряджається своєю часткою у такому майні на власний розсуд, не залежно від того, ким з подружжя було набуте таке майно до шлюбу.

Право власності подружжя на майно, набуте у шлюбі

Будь-яке нерухоме або рухоме майно, набуте чоловіком чи дружиною у зареєстрованому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Не залежно від того за чиї кошти було придбано таке майно або на кого воно було зареєстровано, подружжя спільно користується та розпоряджається ним. В разі розірвання шлюбу, режим спільної сумісної власності щодо такого майна не припиняється.

Разом з тим, подружжя може здійснити його розподіл, в такому випадку частки чоловіка та дружини у праві власності на таке майно є рівними.

Так, у Шлюбному договорі подружжя має можливість змінити режим спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі одним з подружжя або чоловіком та дружиною спільно, на інші режими (детальний опис яких наведено у попередньому параграфі), зокрема:

(i) режим особистої приватної власності; або

(ii) режим спільної часткової власності.

Відмінність Шлюбного договору від Договору про розподіл майна подружжя

Суть шлюбного договору та договору про розподіл майна подружжя полягає у наступних відмінностях:

  • сторони, які можуть укласти договір

Однією з перших відмінностей є сторони, що укладають договір. Шлюбний договір може бути укладено між особами, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, так і особами, які мають намір укласти шлюб. Разом з тим, Договір про розподіл майна подружжя укладається лише між особами, які перебувають у зареєстрованому шлюбі.

  • майно, що є предметом договору

Друга відмінність полягає у майні, щодо якого укладається той чи інший договір.

Шлюбний договір може змінювати режим власності щодо майна, набутого кожним з подружжя до шлюбу, а також майна, набутого спільно подружжям у шлюбі.

При цьому Договір про розподіл майна подружжя укладається лише щодо визначення частки кожного з подружжя у праві власності на майно, яке було набуто сторонами у шлюбі.

  • додаткові права та обов'язки подружжя

Наостанок, на відміну від договору про розподіл майна подружжя, у шлюбному договорі подружжя має можливість передбачити обов'язки щодо матеріального утримання одне одного у шлюбі та після його розірвання, а також щодо утримання спільних дітей.

Як використовувати документ

Документ може бути використано самостійно фізичними особами (громадянами України чи іншої держави) та/або нотаріусами державних і приватних нотаріальних контор. Щоб шлюбний договір був дійсним, він має бути підписаний власноруч обома сторонами, а також нотаріально посвідчений.

Якщо шлюбний договір укладається між подружжям, такий договір набуває юридичної сили від дати його нотаріального посвідчення. Якщо шлюбний договір укладається між особами, шлюб між якими буде зареєстровано у майбутньому, договір набуває юридичної сили від дати реєстрації шлюбу між такими особами.

Будь-які зміни до шлюбного договору, а також його розірвання допускається лише за взаємною згодою чоловіка та дружини, що оформлюється додатковою угодою з обов'язковим наступним нотаріальним посвідченням.

Відсутність нотаріальної форми шлюбного договору призводить до його недійсності.

Застосовуване законодавство

Проект шлюбного договору підготовлено у відповідності з чинними положеннями Сімейного кодексу України, нормами цивільного законодавства, а також усталеною практикою нотаріального посвідчення договорів такого виду.

Як змінити шаблон

Ви заповнюєте форму. Документ створюється у Вас на очах по мірі того, як Ви відповідаєте на питання.

У кінці Ви отримаєте його у форматах Word та PDF. Ви зможете змінити його та використати знову.

Источник: https://www.wonder.legal/ua/modele/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80

Форма шлюбного договору

Форма шлюбного договору

У ст. 94 СК зазначено: «Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується». Закон не передбачає можливих відступів від принципу обов'язковості нотаріального посвід­чення шлюбного договору. За ст.

6 ЦК, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо йдеться про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому п.

35 Інструкції про порядок вчи­нення нотаріальних дій нотаріусами України цілком правомірно посвід­чення шлюбного договору зараховує до правочинів, щодо яких законо­давство встановлює обов'язкову нотаріальну форму, а відтак шлюбний договір підпадає під дію норм ст. 6 ЦК, оскільки хоч у ст.

94 СК і не встановлено прямої заборони на відступ від правила про нотаріальне посвідчення шлюбного договору, але це випливає із змісту цієї статті.

Обов'язкова нотаріальна форма для шлюбного договору з практич­ної точки зору не завжди доцільна.

Наприклад, цей договір не встанов­лює переходу права власності на об'єкти нерухомості, а потенційні зобов'язання щодо майбутніх правовідносин можуть вважатися попе­реднім договором або договором про наміри і підлягатимуть обов'яз­ковому нотаріальному посвідченню лише у тому разі, якщо основний договір підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 635 ЦК).

При укладен­ні шлюбного договору подружжя навряд зможе регламентувати істотні умови аліментного договору, зокрема розмір та строки виплати алімен­тів, а тому за ст. 638 ЦК такий договір не можна розцінювати як реаль­ний.

За шлюбним договором також не можна виконувати аліментний обов'язок нерухомим майном, навіть шляхом внесення до договору змін, оскільки договір, за яким передається у власність нерухоме майно, на припинення права на утримання одного з подружжя посвідчується у нотаріальному порядку як самостійний договір. Крім того, він підлягає державній реєстрації (ч. 1 ст. 89 СК). Аналогічне положення закріплено у ст. 190 СК щодо укладення договору між батьками про утримання дитини.

Оскільки у ст. 94 СК ідеться про посвідчення шлюбного договору в нотаріальному порядку, слід приділити увагу аналізу діяльності но­таріусів при укладенні та посвідченні такого правочину.

На практиці багато нотаріусів до шлюбного договору ставляться лише як до домовленості про наміри сторін, а не до правочину, що рег­ламентує певні сімейні відносини, і вимагають для посвідчення від­повідних прав громадян інших договорів.

Правове значення шлюбного договору практично нівелюється і в сучасному інформаційному забез­печенні нотаріальної діяльності, адже не існує Єдиного реєстру шлюб­них договорів.

Через таке ставлення до шлюбного договору попит на нотаріальну дію його посвідчення незначний.

Сучасна юридична практика свідчить, що до набуття СК чинності шлюбні договори на Україні практично не укладалися. Відсутність по­питу з боку населення призводить до специфічного ставлення нотаріусів до шлюбного договору, оскільки вони майже не розвивають умови шлюбного договору і не вдосконалюють проекти таких договорів.

Справді, можна прожити без шлюбного договору, але не всі сімейні правовідносини позбавлені проблем, і краще їх передбачити, ніж дово­дити майбутнє спільне життя до постійних конфліктів.

Навіть сам про­цес складання умов шлюбного договору може розглядатися як перевір­ка характерів і справжніх намірів сторін, а тому можливість складання такого договору — це вже позитивний момент, але не в правовому зна­ченні, властивому сучасній юридичній практиці.

Часто постає запитання, чи закінчуються повноваження нотаріуса після посвідчення шлюбного договору, якщо останній існуватиме впро­довж шлюбу і відносини подружжя перебуватимуть у постійному роз­витку? На нашу думку, нотаріальна процедура має забезпечити дієвість положень шлюбного договору у різних правових ситуаціях, які виника­тимуть у житті подружжя, а тому пропонуємо розглянути нотаріальне провадження щодо посвідчення шлюбного договору як багатоетапне — від посвідчення до припинення дії шлюбного договору. Це дасть змогу подружжю забезпечити себе в майбутньому гарантіями щодо реалізації його майнових прав та виконання обов'язків на весь період подружньо­го життя. Спільну сумісну, спільну часткову й особисту власність буде надійно гарантовано. Наприклад, у будь-який час подружжя і нотаріус зможуть встановити, кому і що належатиме, а тому згоди другого з по­дружжя при встановленні режиму особистої власності не потрібно буде, оскільки чітко встановлюватиметься, що певна річ є особистою власніс­тю чи спільною частковою, а не спільною сумісною.

В окремих випадках, наприклад у зв'язку зі смертю одного з по­дружжя, це дасть змогу перейти від посвідчення шлюбного договору до провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину з докумен­тальним забезпеченням майнових прав спадкодавця, що визначатимуть, яка частка особистого майна йому належить.

Такий послідовний взаємозв'язок нотаріальних проваджень також допоможе подружжю регламентувати в шлюбному договорі питання конкретизації розподілу спільно набутого майна при видачі свідоцтва на частку в спільному майні подружжя після смерті одного з них з урахуванням переважного права спадкоємців на отримання конкретного майна в натурі, визначе­ного подружжям у шлюбному договорі. Це відрізняється від сучасного нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, коли живий з подружжя визна­чає, яке майно відходить йому, а яке залишатиметься спадкоємцям того з подружжя, хто помер.

В Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р. не регламентується територіальна компе­тенція нотаріусів щодо посвідчення цього правочину.

Оскільки у законі не має обмежень щодо території посвідчення шлюбного договору, місце його укладення буде важко встановити. Слід також взяти до уваги й те, що повноваженнями на посвідчення шлюбних договорів наділено кон­сулів.

Тому потрібно застосовувати виключну територіальну компетен­цію нотаріусів, тобто посвідчувати шлюбні договори лише за місцем реєстрації шлюбу.

Бажано було б вносити відомості про існування шлюбного договору до комп'ютерного банку даних і створити Єдиний реєстр шлюбних до­говорів, завдяки якому відпаде потреба у встановленні альтернативної та виключної територіальної компетенції нотаріусів.

Шлюбний договір можна буде укладати на всій території України та поза її межами, але консульські установи мають подавати відомості про посвідчені догово­ри до Єдиного банку даних.

Така реєстрація дасть змогу нотаріусам швидко перевіряти наявність шлюбного договору та ознайомитися з його змістом при укладенні правочинів подружжя, навіть якщо одне з подружжя у безвісній відсутності або його оголошено померлим тощо.

При роз'ясненні прав та обов'язків осіб, що виникнуть після посвід­чення шлюбного договору, нотаріус зобов'язаний наголосити, що умо­ви шлюбного договору щодо переходу права власності на нерухоме та інше майно, якщо законодавством передбачено спеціальний порядок набуття цього права, вважаються виконаними (дієвими) лише після на­лежного його оформлення.

Нотаріус має роз'яснювати і можливість внесення змін до шлюбного договору, право сторін за згодою їх обох припинити дію шлюбного дого­вору, а також визнати його цілком або частково недійсним у суді тощо.

Якщо при посвідченні шлюбного договору постане питання про конкретне майно, право власності на яке пропонується визначити в шлюбному договорі, то у такому разі потрібно встановлювати належ­ність права власності на нього. Виходячи з загального змісту шлюбного договору — визначення правового стану майна у шлюбних правовідно­синах, він повинен відповідати змісту окремих правочинів, що мають законодавче закріплення.

За бажанням сторін шлюбний договір може укладатись у присут­ності свідків, про що слід зробити відповідний запис у посвідчувально-му написі. Свідки після встановлення їхньої особи та перевірки дієздат­ності мають підписуватися у шлюбному договорі. Але не можна погоди­тися з С. В.

Пасічник, котра вважає, що «шлюбний контракт — єдина нотаріальна дія, яка може вчинятись у присутності свідків»'. У цьому разі пряме зазначення у законодавстві про присутність свідків не можна тлумачити ширше, ніж це передбачено законом. При вчиненні інших нотаріальних проваджень присутність свідків не заборонена, наприклад за ст.

1253 ЦК передбачається посвідчення заповіту при свідках, але це питання має вирішуватися переважно за волевиявленням сторін. Свід­ками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Не можуть бути залучені як свідки при вчиненні нотаріальної дії: нотаріус або інша особа, яка вчиняє цю нотаріальну дію; особи, на користь яких вчиняється нотаріальна дія; особи, які є сторонами правочину, що ук­ладається; особи, які є членами сім'ї чи близькими родичами особи, якою або на користь якої вчиняється нотаріальна дія, або її опікунами (піклувальниками); особи, котрі не можуть самостійно прочитати або підписати оформлюваний документ; працівники, що перебувають у тру­дових відносинах із нотаріусом, який вчиняє нотаріальну дію, або пра­цівники відповідного виконавчого органу міської ради, консульської установи чи дипломатичного представництва.

У випадках зниження шлюбного віку відповідно до чинного законо­давства укладення шлюбного договору неповнолітніми провадиться за згодою їхніх батьків чи інших законних представників (піклувальників). У частині 2 ст.

92 СК передбачається необхідність подання засвідченої нотаріусом письмової згоди батьків неповнолітньої особи або піклу­вальника, але це у разі, якщо зазначені особи не можуть бути присутні­ми при посвідченні договору, а в інших випадках достатніми можна вважати їхню згоду та підпис про це на договорі, який залишається в нотаріальному архіві.

При посвідченні шлюбних договорів нотаріуси України мають ура­ховувати, що він може стосуватися інтересів третьої особи.

Однак це питання не конкретизовано у законодавстві України, й у нашій практи­ці не було шлюбного договору, в якому зачіпалися б інтереси третьої особи, крім положень про аліментні обов'язки подружжя щодо дітей, батьків та інших осіб, які за СК мають право на таке утримання.

Тому пропонуємо залучати третіх осіб або належних їхніх представників до врегулювання їхніх прав. Цю думку розвинуто в публікаціях деяких уче­них, які у своїх роботах зачіпають питання прав та обов'язків третіх осіб згідно зі шлюбним договором1.

Розкриваючи питання форми шлюбного договору, автори звертають увагу фахівців на саму процедуру нотаріального посвідчення цього дого­вору.

Це зумовлено тим, що, знаючи норми матеріального права, фахів­ці мають простежувати їх динаміку, оскільки питання, пов'язані з укла­денням шлюбного договору та його посвідченням, мають важливе зна­чення для нотаріусів, суддів, адвокатів у їхній професійній діяльності.

Пункт 131 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій но­таріусами України передбачає можливість внесення змін до шлюбного договору протягом існування шлюбу шляхом укладання відповідного договору, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Тож може виникнути необхідність фіксації такого договору і забезпе­чення його зв'язку з первісним шлюбним договором. Вважається, що такий договір має бути невід'ємною частиною первісного шлюбного договору, задля чого цей додатковий договір слід додати до справи про шлюбний договір.

Але ці обставини вже не можуть стосуватися посвід­чення шлюбного договору, а мають становити наступний етап прова­дження — внесення змін до шлюбного договору.

Крім того, цей етап може бути пов'язаний із видачею свідоцтва про право власності на част­ку в спільному майні подружжя, що за чинним законодавством не завж­ди означає припинення шлюбних відносин, а відтак — і шлюбного до­говору.

Однак за існування останнього, хоча видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не заборонена зако­ном, вчинення такого нотаріального провадження є недоцільним і може призвести до подвійного правового режиму майна або до дублювання первісного поділу майна, що мав місце у шлюбному договорі. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя доцільна, коли шлюбний договір подружжя не укладало.

Предыдущая63646566676869707172737475767778Следующая

Дата добавления: 2015-10-05; просмотров: 460; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ

ПОСМОТРЕТЬ ЁЩЕ:

Источник: https://helpiks.org/5-57260.html

Шлюбний договір в Україні. Права та обов’язки подружжя

Форма шлюбного договору

У Україні шлюбний контракт поки що не не набрав особливої популярності. Можливо, це пов’язано з тим, що можливість укладати письмові угоди між подружжям з’явилася не так давно. Хоча якусь подоба шлюбних контрактів на пострадянському просторі існувала і називалася вона «договорами про правовий режим майна подружжя».

У США і Європі такі угоди традиційні, і давно вважаються невід’ємною частиною шлюбних стосунків. В європейських державах 65% подружніх пар починають спільне життя зі шлюбного контракту.

Умови шлюбного договору

Основні положення, порядок укладення, дії та розірвання шлюбного договору встановлені Главою 10 СК України. Обов’язкові умови угоди такі:

  • Форма договору — письмова, нотаріальне завірення – обов’язкове.
  • Сторони – контракт укладається між чоловіком і жінкою, законно одруженими, або між чоловіком і жінкою, які мають намір узаконити стосунки.
  • Момент укладення шлюбного контракту – договір укладається до реєстрації шлюбу або в будь-який момент після вступу в шлюб.
  • набрання законної сили – якщо договір укладений у шлюбі, він вважається дійсним з моменту його нотаріального посвідчення. Нотаріально завірений договір, укладений до шлюбу, набирає чинності після реєстрації шлюбного союзу. Контракт можна укласти після розірвання шлюбу.
  • Предмет – шлюбний договір регулює майнові відносини (права та обов’язки) подружжя або пари, яка бажає вступити в шлюб. Особисті правовідносини не повинні бути предметом угоди.

Законодавство ряду європейських держав дозволяє регулювати за допомогою шлюбного контракту і особисті, немайнові відносини.

  • Зміна умов – шлюбний договір – двостороння угода. Одностороння зміна прописаних у документі умов – неприпустима. У разі доповнення або зміни положень, сторони укладають додаткову угоду та завіряють документ у нотаріуса.
  • Відповідальність сторін – у контракті стандартні цивільно-правові санкції не застосовуються.
  • Розірвання – такі угоди, як правило, діють протягом шлюбу і перестають діяти після розлучення. З цього правила є винятки.

Читайте також:  Розірвання шлюбу з громадянином Туреччини

Вказані умови є обов’язковими і повинні бути прописані в угоді. Відсутність якої-небудь з них служить підставою для визнання договору недійсним. Зупинимося докладніше на деяких пунктах.

Зміст

До змісту документа слід поставитися відповідально. Договір необхідний для того, щоб врахувати інтереси обох сторін. Чоловік і дружина повинні знаходитися в рівному матеріальному становищі як під час шлюбу, так і після його розірвання.

В іншому випадку суд визнає договір недійсним, оскільки його умови ставлять одну зі сторін у невигідне становище.

Згідно закону, сторони не мають права включати в шлюбний контракт положення, які…

  • обмежують правоздатність або дієздатність сторін, їх право на звернення в судові органи;
  • регулюють особисті (немайнові) правовідносини;
  • мають відношення до неповнолітніх дітей;
  • обмежують право на матеріальне утримання непрацездатних і нужденних осіб.

Даний перелік не є вичерпним. Договір визнається недійсним, якщо його умови ставлять яку-небудь сторону в несприятливе становище чи суперечать сімейного законодавства.

Режим власності

Шлюбним договором подружжя змінює існуючий порядок володіння, розпорядження та користування майном. Встановлює власний режим роздільної, часткової та особистої власності. При цьому застосовуює режим як до майна, яке існує на момент підписання договору, так і до того, що придбане в шлюбі.

Наприклад, подружжя визначили, що майно, яке є у кожного з них на момент укладення шлюбного контракту, належить до спільної власності. Часткова власність буде застосована до майна, придбаного за кредитні кошти, в залежності від внесеної частини. Режим роздільної власності застосовується до майна, придбаного кожним з них окремо після укладення шлюбу.

Предмет

Як ми зазначили, шлюбний договір регулює права та обов’язки щодо майна, яке придбано кожною стороною до шлюбу, а також в період подружніх відносин. До такого майна можуть належати:

  • об’єкти нерухомості;
  • рухоме майно;
  • депозитні вклади, цінні папери;
  • частка у статутному фонді підприємства;
  • доходи від професійної діяльності, пенсія, соціальні та нецільові виплати і таке інше.

Шлюбний договір повинен містити не тільки перелік майна, але і відмінні реквізити об’єктів, які дозволяють їх ідентифікувати: реєстраційні та кадастрові номери, марку, модель і так далі.

Права та обов’язки сторін

Це ключові умови шлюбного контракту. Існують загальні права і обов’язки, які рекомендується прописати в документі:

  • подружжя зобов’язане дбайливо ставитися до майна, незалежно від того, хто є власником;
  • сторони мають право користуватися спільно нажитим майном на загальних підставах;
  • чоловік і дружина можуть укласти угоду після взаємного погодження умов;
  • предметом ризикової угоди не можуть виступати об’єкти спільної власності;
  • чоловік або дружина мають право користуватися майном іншої сторони і втрачають таке право при розірванні шлюбу;
  • сторони мають право реалізувати майно, гроші від реалізації будуть спільно нажитим майном.

Доходи і витрати

Іноді сторони визначають в договорі процес розподілу спільних або особистих доходів і витрат.

До сімейних витрат відносять будь-які витрати, що дозволяють забезпечити нормальну життєдіяльність членів сім’ї. Законодавець не встановлює перелік витрат, подружжя самі визначають, які з них включити у договір. Наприклад, стандартні сімейні витрати такі:

  • оплата послуг ЖКГ;
  • купівля продуктів харчування, речей, ліків;
  • витрати на навчання членів сім’ї;
  • витрати на лікування, утримання автотранспортного засобу, ремонт, туристичні поїздки і так далі.

Термін дії

За загальним правилом контракт діє в період існування шлюбу.

Але, як ми сказали раніше, з цього правила є виняток. Наприклад, контракт може містити конкретну дату анулювання домовленостей (повністю або частково). Крім цього, у договорі можуть бути прописані зобов’язання, які будуть діяти і після розірвання шлюбу.

Отже, шлюбний договір діє під час шлюбу, в окремих випадках – після його розірвання.

Зразок шлюбного договору

Документи, необхідні для укладення шлюбного договору

Договір посвідчує нотаріус. Якщо угода укладена до шлюбу, нотаріусу потрібні наступні документи:

  • паспорти і свідоцтва про народження подружжя;
  • проект шлюбного контракту;
  • документи, що підтверджують майнове право кожної із сторін.

Якщо договір укладають подружжя, що перебуває в шлюбі, нотаріус вимагає шлюбне свідоцтво.

Бувають ситуації, коли договір укладають неповнолітні чоловік або дружина. В список документів включається також письмовий дозвіл батьків.

Читайте також:  Позовна давність при розподілі майна при розлученні

Порядок розірвання шлюбного договору

Ініціатором розірвання шлюбного контракту можуть бути лише подружжя або один з них. Достроково припинити дію договору можна двома способами:

  • за згодою сторін;
  • за рішенням суду.

У першому випадку контракт вважається розірваним після підписання та нотаріального засвідчення окремої угоди.

Основною причиною розірвання договору через суд є невиконання домовленостей чоловіком або дружиною. Законодавець вважає поведінку сторіни, що ставить у невигідне становище другу сторону, достатньою підставою для припинення шлюбного контракту. Оскільки угода має матеріальну природу, то винна сторона позбавляється майнових благ, на які могла б розраховувати.

У позові до суду заявник має право вимагати від винної сторони не тільки відшкодування матеріальної шкоди, але й моральної.

Недійсність шлюбного договору

Визнання контракту недійсним (повністю або частково) слід відрізняти від розірвання.

  • По-перше, недійсними визнаються договори, положення яких суперечать закону.
  • По-друге, при розірванні, дія угоди просто припиняється. Іншими словами, між подружжям припиняються певні правовідносини. Після визнання договору недійсним, майно і відносини повинні бути повернуті у первісний стан.

В яких випадках шлюбна угода недійсна?

  • При недотриманні форми договору;
  • при відсутності волевиявлення сторін;
  • при підписанні договору недієздатним чоловіком;
  • при включенні в пункту, що суперечить закону.

Шлюбний договір визнається недійсним тільки за рішенням суду.

Порушення деяких умов, передбачених законом, передбачає нікчемність контракту. Отже, такий договір є недійсним за замовчуванням, без судового рішення.

В статті “Шлюбний договір у нотаріуса: вартість оформлення” ми розповіли, скільки буде коштувати оформлення контракту.

Зверніть увагу!

  • У зв’язку з частими змінами в законодавстві інформація може стати неактуальною швидше, ніж ми встигаємо її оновлювати на сайті.
  • Всі випадки індивідуальні і залежать від багатьох факторів.
  • Тому для вас працюють безкоштовно експерти-консультанти! Розкажіть про вашу проблему – ми допоможемо її вирішити! Запитайте прямо зараз!

Источник: https://advokat4you.in.ua/shlyubniy-dogovir-v-ukrayini-prava-ta-obov-yazki-podruzhzhya/

Поделиться:
Нет комментариев

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.